Якби ми глибоко не вірили в Бога, якими б ревними християнами себе не вважали, все одно релігійне почуття в нас не може бути весь час на одному й тому ж дуже високому рівні – часом воно дещо поглинається житейською суєтою суєт.

Якими б байдужими до віри ми себе не позиціонували, як би далеко від церкви не почувалися, все одно бувають події, які виявляють наш істинний внутрішній духовний стан, вимагають стати ближче душею до Вічних Істин.

Саме така велична подія, що об'єднала і глибоко віруючих, і тих, хто поки що не відчув стукіт Господа в двері свого серця, відбулася у Вільшані. На приміщенні новозбудованого храму засяяли куполи, які увінчали великий докладений труд і значні кошти багатьох людей та стали вінцем торжества православ'я на вільшанській землі. Підігріте знаковою подією, релігійне почуття сягнуло піднебесної висоти у віруючих і посіяло добрі зерна у душі всіх учасників святкового велелюдного зібрання.

Багато років після зруйнування войовничим атеїзмом місцевих храмів служба Божа тут взагалі не правилася. А потім віряни пристосували під церкву звичайну сільську хату. Завдяки молитвам і трудам священиків, їхніх сімей і прихожан ця обитель утримується в належному стані, гарно прикрашена і облаштована. Тут живе піднесена духовність, молитвенне єднання, в цьому храмі можна знайти душевний спокій і умиротворіння.

Але хотілося більшого, мріялося, щоб Господній Дім був величним і прекрасним. Нинішній настоятель Архангело-Михайлівського храму протоієрей отець Анатолій увійде в історію Вільшани, як будівничий храму – ідейний натхненник, великий трудівник і глибокий молитвеник за успішне завершення задуму. В усьому підтримує його словом і ділом благочинний Недригайлівського району митрофорний протоієрей отець Андрій. Разом вони й провели молитвенний обряд освячення хреста на купол нового храму в присутності представників влади районної, сільської та місцевих жителів. Свячена водичка капала не тільки з вінчика, яким батюшка освячував хрест, а й з неба у вигляді дощу. Кажуть люди – то на удачу.

З теплими словами до присутніх звернувся депутат обласної ради, директор Сумської дирекції УДППЗ „Укрпошта" Володимир Криштоп. Володимир Миколайович – уродженець Вільшани, рік тому познайомився з отцем Анатолієм, під його впливом перейнявся ідеєю будівництва храму і з того часу доклав чимало зусиль та коштів для цього.

На свято до Вільшани прибув і наш відомий меценат, учасник усіх добрих справ у районі, депутат обласної ради, засновник ТОВ „Агробізнес ТСК" Геннадій Свірський. Геннадій Анатолійович зробив великий внесок від себе і передав значні кошти від імені іншого депутата обласної ради, генерального директора Роменського заводу продовольчих товарів Олександра Саєнка. На урочистостях виступили голова райдержадміністрації, Вільшанський сільський голова, керівник священиків району отець Андрій. Участь у заході взяли усі ті, хто стояв біля витоків спорудження нової церкви у Вільшані.

Настоятель місцевого храму отець Анатолій і так почувався цього дня своєрідним іменинником, а до того ж назавтра в нього справді був день народження, причому ювілейний. Думається, батюшка задоволений  таким подарунком, який піднесла йому доля і який він заслужив молитвами й трудами. Він щиро дякує  благодійникам, які допомогли коштами у зведенні купола та придбанні хреста: Володимиру Криштопу та Геннадію Свірському, в також за допомогу в будівництві храму генеральному директору СТОВ „Дружба-Нова", приватним підприємцям. За плідну співпрацю отець Анатолій також дякує голові райдержадміністрації та Вільшанському сільському голові.

У своєму виступі перед громадою батюшка сказав знакову фразу: „Разом з ростом увись храму зростає й духовність населення, більше людей приходить до церкви, більше жертвують на будівництво Божого Дому". Справді, населення побачило, що спорудження реально відбувається і вже наближається до завершення. Видно, куди йдуть внесені кошти. Тож хто бажає зробити внесок у благу справу, має поспішити. Вніс свою, образно кажучи, копієчку на храм – і церква буде молитися за тебе, поки й віку сього, адже в кожній службі згадуються жертвуючі та будівничі з проханням до Господа про милість для них. Як каже мудре прислів'я, кому церква – не мати, тому Бог – не батько.

Новий храм постав у Вільшані на дуже гарному місці – понад головною трасою району, недалеко від центру села, на підвищенні, яке мов спеціально створене для такої споруди. Він наче вітає й проводжає всіх, хто проходить і проїздить повз нього. А ще – нагадує про скороминучість земного життя й спонукає задуматися кожного з нас про своє місце у вічності.