У трагічній історії Голодоморів в Україні пропагандистські міфи минулих часів туго сплелися із правдивим фактажем, настільки, що тепер доводиться відтворювати по краплинкам, що ж відбувалося насправді. Серед іншого побутує міф про неспротив українських селян більшовицьким грабіжникам. Чи так це було насправді?
Вільшана — велике мальовниче село, що розкинулось на лівому березі річки Сули. З південного сходу на північ протікає річка Вільшанка, яка розділяє село на дві частини. Вільшана - центр сільської ради, до складу якої входять такі населені пункти: Рудка, Залісся, Реви, Весногірське та Білоярське. Окрім офіційного найменування, цей населений пункт не має інших назв. Проте, незаперечним історичним фактом є те, що колись Вільшана інакше називалася Ольшаною, Вільшанкою. Точних даних про те, коли було засноване село, історія не зберегла, але відомо, що воно утворилося набагато раніше за такі міста, як Суми, Охтирка, Харків, Лебедин. Перша згадка про село Вільшана як поселення датується 1609 роком. Входячи до складу північно-східної окраїни Польської держави, Вільшана часто зазнавала нападів з боку кримських та
... Читати далі »
Працюючи над повстанськими матеріалами, особливо над чекістськими інтерпретаціями їхнього змісту неодноразово ловиш себе на відчутті ще чиєїсь присутності. І це не дивно, адже дослідник має справу не з подіями, а з їх версіями, які народжувалися в закурених кабінетах слідчих НКВД під моторошний хрускіт кісток тих, з кого "добували зізнання”. Тож мимоволі доводиться мати справу з невидимим "співавтором”.
І ось переді мною – акт звинувачення, який нараховує 28 аркушів з описом подій, біографій людей. Кілька десятків людських доль, років боротьби і підпільної діяльності зведено в "Дело № 401 – "Погромщики”.
В кратких заметках, писанных на одной книге иеромонахом Иоасафом (в мире Иваном Семёновичем) игуменом Михайловского монастыря, читаем: «Року 1609 ольшанские казаки с казаками приселков Городища да Бобрика, рушились в Веприке збуйно з старшинами Кислым, Манилом и Сычем, а иншие до рушенья того з полковником Самойловичем пребували у Гадяча и мусили бути при Коломаце». Таким образом Ольшанская сотня существовала ещё при гетмане Петре Сагайдачном. По размежевании границ между Россиею и Польшею в 1647 году из Польши принято во владение московского Царя «на усть речки Ольшанки, выше Недригайлова у пяти верстах, острог и слобода Ольшаная». Следовательно в 1647 году на реке Ольшаной существовали и острог и слобода и следовательно эта местность населена была далеко прежде того, как черкасы стали переходить с берегов Днепра под власть и на земли московского Царя. В версте от нынешней слободы Ольшаной впадает в реку Сулу
... Читати далі »
У трагічній історії Голодоморів в Україні пропагандистські міфи минулих часів туго сплелися із правдивим фактажем, настільки, що тепер доводиться відтворювати по краплинкам, що ж відбувалося насправді. Серед іншого побутує міф про неспротив українських селян більшовицьким грабіжникам. Чи так це було насправді?